Міністерствоцифрової трансформаціїУкраїни

Понад 18% рішень щодо булінгу, за даними Єдиного реєстру судових рішень, стосуються випадків використання засобів електронних комунікацій, тобто дій, які завдали психологічних страждань і були вчинені в інтернеті за допомогою гаджетів.

Найбільше протоколів стосовно онлайн-цькування, або ж кібербулінгу, складено в Київській області. Частіше ображають хлопці — 70%, а от страждають від кібербулінгу переважно дівчата — близько 80%. 

Такі дані нового аналітичного дослідження  «Попередження та протидія кібербулінгу в дитячому середовищі України», яке презентували в межах Всеукраїнської кампанії проти кібербулінгу Docudays UA. 

У новому комплексному дослідженні експерти проаналізували ситуацію з кібербулінгом в Україні, українське та міжнародне законодавство, найкращі світові практики з попередження і протидії онлайн-цькуванню. 

В українському законодавстві питання кібербулінгу врегульовано недостатньо, хоча є й позитивні зміни: «Вирішувати проблему кібербулінгу важливо спільними зусиллями. Силами громадських організацій, інтернет-спільнот, шкіл та держави. Ми маємо вже розроблену Міністерством цифрової трансформації всеохопну Стратегію захисту дитини в цифровому середовищі, де боротьба з кібербулінгом є одним з її основних напрямків. Ми вживаємо заходів, розуміючи всю глибину проблеми. Це дослідження є важливим кроком, який ми підтримуємо», — зазначила заступниця міністра цифрової трансформації з питань євроінтеграції Міністерства цифрової трансформації України Валерія Іонан. 

«Ми підготували в дослідженні також рекомендації до уряду, зокрема щодо законодавства. Одна з рекомендацій — це означити кібербулінг як окремий термін, щоб визначити відповідальність за онлайн-цькування та як попереджувати і протидіяти цьому явищу. Також рекомендації стосуються наразі чинного закону щодо булінгу», — розповів аналітик ГО «Докудейз» та один з авторів дослідження Богдан Мойса.

На міжнародному рівні і досі тривають дискусії щодо поняття кібербулінгу та визначення його характеристик. У європейських країнах терміни, що визначають кібербулінг, як і заходи запобігання та протидії, відрізняються: «Ми розуміємо, що в багатьох країнах Європи поняття кібербулінгу немає в законодавстві, проте в цих країнах є достатньо засобів захисту в законодавчих актах», — підкреслює Богдан Мойса. 

Автори дослідження відзначають, що важливою є участь дітей у прийнятті рішень, які безпосередньо їх стосуються, зокрема безпеки в цифровому середовищі. «Станом на зараз ми часто стикаємось із тим, що в дітей шкільного віку ніхто не запитує про їхню потребу в гаджетах під час навчання. Їх просто можуть забрати на час проведення уроків. А підліткам встановлюють “батьківський контроль” на смартфонах. Ця функція не є ефективною в ситуаціях цькування в онлайні. Ба більше, вона не раз створювала курйозні ситуації під час уроків. Коли батьки не давали дозволу дітям на відвідування тих чи інших сайтів, на які просили зайти вчителі під час занять», — відзначила директорка правозахисного департаменту ГО «Докудейз» Ксенія Шиманська.

Найпоширенішими видами кібербулінгу в дитячому середовищі України, згідно із дослідженням, є створення фейкових сторінок, поширення інтимних фото, тролінг та поширення відеозаписів бійок. 

Представниця Уповноваженої ВР України з дотримання прав дитини та сім’ї Аксана Філіпішина розповіла, що ще 6 років тому в офіс Уповноваженої не надходило звернень щодо булінгу, а за останні 3 роки їхня кількість зросла в десятки разів. І хоча за час онлайн-навчання кількість звернень щодо булінгу зменшилася, проблема онлайн-цькувань лише загострилася. «Протидія булінгу має перш за все виходити із запобігання. Краще ситуацію попереджати, ніж з нею боротися. Підхід до запобігання має бути комплексним. На наше переконання, законодавство має бути змінено, ми маємо розширювати поняття булінгу. Мають бути впроваджені міжнародні стандарти. Тож я вітаю команду ГО “Докудейз” із цим дослідженням. Адже на сьогодні це перше глибинне і системне дослідження проблеми кібербулінгу».

Фокус-групи, проведені для дослідження «Попередження та протидія кібербулінгу в дитячому середовищі України» серед вчителів, учнів, патрульних поліцейських та фахівців ювенальної превенції, свідчать, що поки немає способів подолання загроз кібербулінгу. Якщо дорослі говорять про необхідність батьківського контролю, фільтрування інформації, підлітки не розглядають це як панацею. Опитування показують, що підлітки хотіли б бути більше включеними в різні освітні програми, які стосуються запобігання та протидії кібербулінгу. 

«Ми радимо працювати більше з дітьми та батьками. Щоб себе убезпечити, дитина має знати, куди може звернутися і заявити про факт кібербулінгу. Важливо також вміти зібрати докази онлайн-цькування. Конче потрібно працювати з батьками, тому що не всім батькам зрозуміло, що таке цькування в онлайні і що це є проблемою», — вважає старший інспектор з особливих доручень Управління ювенальної превенції НПУ, підполковник поліції Юрій Кіцул.

Аналітичне дослідження «Попередження та протидія кібербулінгу в дитячому середовищі України» доступне на сайті: https://cyber.bullyingstop.org.ua.