Рубрики

Технології

Бізнес

«Не прощаємося перед чергуванням»: як інженери повертають зв’язок після російських ударів

Автори

Прес-офіс Міністерства

Дата та час публікації:

18 вер., 08:49

Час читання:

4 хв

Саме тут працює 25-річний Ігор, для нього піднятися на висоту — звична частина робочого дня. Для мільйонів українців результат цієї роботи виглядає набагато простіше: це кілька поділок мережі на екрані смартфона та можливість почути після тривожної ночі найважливіше — «Я вдома».

За роки повномасштабної війни звʼязок доводиться повертати назад майже щодня. Лише на прикладі Vodafone:

• Відновлено роботу понад 1700 майданчиків базових станцій
• Близько 13% сайтів мережі все ще залишаються зруйнованими або в окупації.
• Загальні витрати на відновлення та підтримку мережі вже сягнули 2,3 млрд гривень.

Та за кожною відновленою базовою станцією, за кожним гігабайтом трафіку стоять люди.

Робота на висоті: коли страх відходить на другий план

За освітою Ігор — спеціаліст з інформаційної безпеки. Знайти роботу за фахом відразу не вдалося, тому хлопець прийшов стажером до мобільного оператора. Жартує, що головною мотивацією було те, що тут «хоч полазити можна».

Сьогодні він працює інженером-висотником. Ігор власноруч підіймає на 40-метрові вежі обладнання вагою понад 20 кілограмів. Страх висоти, усміхається він, за таких умов швидко відходить на другий план.

Коли ти не можеш щось відкрутить, вже 5-10 хвилин крутиш, тобі стає абсолютно байдуже на висоту, на те, що навколо відбувається просто хочеш його відкрутить, спуститься і забуть за все це

Війну хлопець застав уже на цій посаді, тому до небезпеки ставиться прагматично і без зайвого героїзму.

Так а інші українці що, дома лишаються після обстрілів? Так само збираються і їдуть на роботу… Тобто, ну, у всіх просто: зібрався, пішов, зробив

Моніторинг мережі та наслідки російського терору на місцях

Поки Ігор працює нагорі, внизу за серцебиттям мережі стежать його колеги. Щоранку Василь відкриває систему моніторингу аварій. Спеціальні програми та боти сповіщають, де зник зв’язок, після чого команда вирішує: які несправності можна усунути дистанційно, а куди потрібно вирушати негайно.

У телекомі Василь працює понад десять років. Колись він будував мережу 3G, а тепер повертає до життя понівечені війною базові станції. Каже, що після російських атак ніколи не знаєш напевно, яку картину побачиш на місці.

Все залежить від пошкоджень. Можна приїхати, а вона лежить просто на землі… А буває приїжджаєш, а на криші асфальт лежить, і понімаєш, що вже базова станція твоя робить не буде

Технічна частина роботи Василя давно не лякає, адже жодного страху перед пошкодженим залізом та обладнанням у команди немає. Набагато важче щодня бачити на власні очі наслідки російського терору.

Більш морально воно напряжно. Їх все кожен день більше, більше, більше… Коли цілий день їздиш після прильотів і дивишся на це все, де дирки у будинках — то воно жутковато

За роки повномасштабної війни у бригади Василя навіть з’явився власний професійний забобон: перед нічним чергуванням вони ніколи не прощаються.

Не прощаємося. Бо можуть уночі викликати. Навіщо прощатися, якщо можна ще побачитися? Щоб не наврочити. Щоб поспати

Відновлення магістралей поруч із людським горем

Після повномасштабного вторгнення кількість аварійних виїздів зросла у 2-5 разів, залежно від регіону. Сьогодні робота інженера не лише ремонт антен. Величезну частину часу займає логістика: доставка генераторів, їх заправка та забезпечення об’єктів резервним живленням. До 2022 року таких завдань майже не існувало.

Середня вартість повернення в ефір лише одного пошкодженого майданчика базової станції становить близько 600 тисяч гривень. Але жодні кошториси не здатні передати того, крізь що проходять люди на місцях.

Олексій працює у телекомі понад двадцять років. Він народився в Донецьку, виріс у шахтарській родині, але свій шлях знайшов в інженерії. У 2014 році через російське вторгнення переїхав до Києва. Сьогодні Олексій — старший інженер аварійної бригади, яка відновлює магістральні лінії зв’язку.

Під час оборони столиці навесні 2022 року його команда ремонтувала мережу відразу після удару по Київській телевежі.

Ми тоді розуміли, що у нас часу дуже мало до комендантської години. Незважаючи на всі тривоги, просто сиділи й варили оптику. Усі боялися, що зараз знов літак ударить

Але найважчими виїздами Олексій називає зовсім інші.

Коли приїжджаєш і розумієш, що прилетіло у будинок… Ти знаєш, що тут вже є твоя робота, але розумієш, що навколо тебе горе. І десь там під завалами лежать тіла людей. А тобі потрібно робити цю роботу

Паралельно з екстреними ремонтами компанія готує мережу до нових можливих блекаутів. Якщо ще кілька років тому резервного живлення вистачало приблизно на 72 години, то сьогодні дедалі більше стратегічних об’єктів можуть працювати автономно понад 100 годин.

Коли ми просто набираємо номер близьких чи відправляємо повідомлення, то рідко задумуємося про виворіт цієї стабільності. Проте для Василя, Олексія та Ігоря — це десятки кілометрів розбитих доріг після нічних атак, висота 40 метрів, багатогодинні ремонти під сиренами та виклики, які можуть пролунати будь-якої миті.

Самі вони категорично відмовляються називати себе героями. Ігор пояснює свою роботу найпростішою формулою:

Зібрався, пішов, зробив

І, можливо, саме завдяки цій простій формулі мільйони українців після чергової атаки можуть знову набрати рідних і почути найголовніше: «Я вдома. Все добре».