Рубрики

Технології

Бізнес

Краш-тест для світового софту: як український досвід змінює кібербезпеку

Автори

Прес-офіс Міністерства

Дата та час публікації:

06 лис., 13:28

Час читання:

5 хв

Про те, як саме цей досвід змінює підходи до захисту, ми поговорили з Андрієм Левченком — Tech Lead і Security Architect компанії iIT Distribution, який щодня відповідає за захист корпоративних мереж та відбиття реальних загроз.

Андрій працює в кібербезпеці понад десять років. Його бекграунд від адміністрування мереж до аудиту, тому сьогодні йому замало просто встановити софт і побачити «зелений» статус у консолі. На практиці він перевіряє, як система поводиться, коли її цілеспрямовано ламають. За його словами, війна швидко показала прірву між безпекою на папері та реальністю, де інфраструктура є постійною мішенню.

Коли теорія зустрічається з реальною атакою

Можна роками будувати моделі загроз, проходити аудити та здобувати сертифікати, формуючи надійний фундамент безпеки. Але реальна атака за лічені хвилини викриває нестандартні вектори за межами базових перевірок. Андрій називає український досвід своєрідним краш-тестом для світового софту.

Можна багато розповідати про те, як ті чи інші інструменти працюють у теорії. Але коли йдеться про реальні атаки, дуже часто виявляється, що в ключовий момент інструменти працюють не так, як про це розповідає вендор

Українські фахівці кардинально інакше будують захист на випередження. Міжнародні корпорації будують оборону суворо за інструкціями та паперовими правилами. В Україні ж фахівцям доводиться постійно шукати нестандартні рішення та посилювати системи безпеки завчасно, не чекаючи на довгі бюрократичні погодження.

Проблема великих європейських та американських компаній у тому, що вони по руках і ногах зв’язані комплаєнсом. В Україні ж зараз потрібен реальний результат, тому процедури часто стають другорядними

Тому в Україні нові підходи тестують швидше не через документацію вендора, а безпосередньо готуючи систему захисту в умовах постійної загрози.

Атака давно не має вигляду одиничного шкідливого коду

Сучасна кібератака давно не проста лінійна схема: пошук вразливості — проникнення — сигнатурне блокування. Атаки стали багатоетапними. За словами Андрія, ransomware (вірус-вимагач, який шифрує дані та вимагає викуп за розблокування) залишається топзагрозою, але тепер хакери використовують нестандартні вектори доступу, зокрема залучають сторонніх підрядників. Можна надійно захистити власну інфраструктуру, але проґавити вразливість партнера з легітимним доступом до систем, тоді саме він стане точкою входу.

Ще один інструмент — DDoS-атака. Часто хакери запускають димову завісу для відвертання уваги команди кібербезпеки.

Умовно все починається з DDoS, який є лише ширмою для реальної атаки на вразливість в іншій частині інфраструктури, щоб SOC (Security Operations Center — центр управління кібербезпекою) розпорошив свої ресурси й не зміг визначити ту атаку, яка і є справжньою ціллю

Тому захист має діяти комплексно. Системі потрібно аналізувати контекст: дії користувача, пристрою, сервера, мережі. Будь-яка українська компанія з цифровою інфраструктурою нині під прицілом, навіть якщо вона не є об’єктом критичної інфраструктури.

Одна скомпрометована компанія — і атака вже всередині

Показовий кейс із практики iIT Distribution стартував не з прямої атаки на інфраструктуру замовника. Хакери скомпрометували компанію-підрядника. Через неї ransomware проник на комп’ютери користувачів клієнта.

Атака могла б перерости в масштабний інцидент, але сервери клієнта захищало рішення CrowdStrike, впроваджене фахівцями iIT Distribution. Система миттєво зупинила загрозу. Цей випадок демонструє ключову зміну: недостатньо просто замикати вхідні двері. Потрібно безперервно моніторити події всередині, навіть після прориву периметра. Класична модель «замок і рів» відмирає.

Раніше працювала проста логіка: міцний периметр гарантує безпеку всередині. Сьогодні цей підхід не діє. Бізнес масово використовує хмари, віддалену роботу та сторонні інтеграції. Точки входу множаться експоненційно.

Пройти периметр сьогодні іноді простіше, ніж компаніям хотілося б. І якщо компанія зосередилася лише на периметрі, а всередині нічого немає, то злам лише питання часу

Тому фокус зміщується на постійну перевірку внутрішніх процесів. Так діє логіка Zero Trust (принцип «нульової довіри»): система не довіряє пристрою чи з’єднанню лише через те, що вони всередині мережі. Сигнатурні антивіруси поступаються місцем аналізу поведінки та телеметрії, а частина захисту переходить у хмару.

Українці стали цінними партнерами для глобальних вендорів

В умовах безперервних загроз кардинально трансформується роль українських інтеграторів. Вони стали живими посередниками між технологіями та реальністю війни. Фахівці на практиці бачать, що спрацьовує під час атаки, де потрібне налаштування, а де вендор має змінити сам підхід.

І розробники світового софту активно переймають цей досвід. Гіганти на кшталт CrowdStrike та Cloudflare співпрацюють з українськими командами не лише заради продажу. Український досвід генерує дані для вдосконалення їхніх рішень. Світ приносить в Україну продукти, а Україна віддає унікальний досвід їхнього бойового застосування.

Для Андрія ключова відмінність між українським та західним підходами — у частоті випробувань технологій на практиці.

На Заході кіберзахист — це дуже дорого: аудит, сертифікація, спеціалісти. У них можуть бути краще опрацьовані організаційні речі, але на практиці частина з них може бути застарілою. Компанії посилаються на комплаєнс, який по факту вже не працює. І так буває до того моменту, поки тебе не застануть зненацька

Українська реальність безжально скорочує дистанцію між документом і практикою. Якщо рішення дає збій, паперовий сертифікат не зупинить ransomware. Якщо SOC не розпізнає ціль за димовою завісою DDoS, формальний комплаєнс не врятує дані. А якщо хакер уже всередині мережі — захист винятково периметра не втримає систему.

Найцінніший український кіберпродукт — досвід людей

Після війни Україна зможе експортувати не лише технології, а й експертизу. Андрій переконаний, що головною перевагою українських експертів стане унікальний hands-on (практичний, отриманий у реальних умовах) досвід навички. Експерт із досвідом протидії реальним атакам знає логіку зловмисника, поведінку інфраструктури під тиском та точки гарантованої розбіжності теорії з практикою. Здобути подібну експертизу на курсах чи в симуляціях неможливо.

Це дозволить збудувати нову екосистему від форматів SOC-as-a-Service до AI-рішень для автоматизованого блокування атак. І це формує нову роль України на глобальному ринку. Ми більше не країна, яка лише купує чужий софт. Ми перетворилися на країну, чий досвід гартує і створює технології, здатні вистояти там, де помилка коштує найдорожче.