Рубрики

Постанови Уряду

Публічна інформація залишається відкритою: розбираємо міфи навколо законопроєкту

Автори

Прес-офіс Міністерства

Дата та час публікації:

24 чер., 09:00

Час читання:

3 хв

Останніми днями в мережі з’явилися емоційні обговорення щодо нового законопроєкту, який нібито має «закрити реєстри» для розслідувачів та допомогти ховати статки. Мінцифра завжди будувала державу на принципах прозорості, тому відкладемо емоції й подивимося на факти.

Ми адаптуємо українське законодавство до європейського — зокрема до Директиви ЄС 2019/1024. Що саме змінюється і чого точно не варто боятися?

Міф 1: Журналістам заборонять писати про статки посадовців через гриф «не для повторного використання».

• Факт: Законопроєкт не запроваджує жодних нових механізмів обмеження доступу до інформації. Змін до статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації», яка регулює умови обмеження доступу до інформації, у проєкті немає взагалі.
• Поняття «повторного використання» (re-use) вводиться винятково для синхронізації з Директивою ЄС. В європейському праві це означає просту річ: якщо орган влади використовує дані для виконання своїх прямих обов’язків — це первинне використання, а будь-яке інше використання цих даних (громадянами, бізнесом, медіа) називається «повторним». Це юридичний термін, який ніяк не звужує права журналістів чи користувачів.

Міф 2: Доступ до публічної інформації обмежується.

• Факт: Законопроєкт не лише не обмежує доступ до публічної інформації, зокрема реєстрів, а навпаки розширює:

• поширює вимогу щодо оприлюднення на всю інформацію, якою володіють розпорядники;
• вводить в орбіту законодавства про доступ до публічної інформації дослідницькі дані, інформацію, що перебуває у володінні бібліотек, музеїв, архівів, щоб спростити доступ користувачів до такої інформації;
• укрупнює окремі категорії розпорядників інформації для приведення у відповідність до чинного законодавства України.

Міф 3: Оприлюднення інформації протягом 20 робочих днів суперечить європейському принципу оперативності.

• Факт: Строк надання відповіді на запит залишається незмінним — 5 робочих днів.
• 20 робочих днів (що також є нормою Директиви ЄС) — це строк, протягом якого держоргани зобов’язані опублікувати всю нову інформацію, розпорядниками якої вони є. Оскільки обсяг даних для обов’язкового оприлюднення суттєво розширюється, цей строк є організаційно обґрунтованим.

Міф 4: Влада масово відмовлятиме у відповідях на запити, називаючи це «створенням нової інформації».

• Факт: Чинне визначення терміну публічна інформація і так не передбачає створення нової інформації у відповідь на запити. У цьому контексті також законопроєкт ніяких змін не вносить. Дані, які наприклад вже є в реєстрах і потребують лише вивантаження, як і раніше, мають надаватися за запитом.

Міф 5: Дані приховуватимуть під виглядом «авторських прав».

• Факт: Захист прав інтелектуальної власності третіх осіб — це пряма вимога європейського законодавства. Це стосується специфічних документів (наприклад, дослідницьких даних), а не бюджетних витрат чи декларацій. Крім того, якщо орган відмовляє в доступі через авторське право, він зобов’язаний чітко вказати правовласника.

Звертаємо увагу, оприлюднений законопроект — це тільки первинна версія, яку ми одразу показуємо на громадському обговоренні для врахування позицій стейкхолдерів. Запрошуємо усіх охочих надавати пропозиції та зауваження до проєкту акта на електронну пошту kalinchuk@thedigital.gov.ua або за поштовою адресою: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 24. З огляду на значний суспільний інтерес до законопроекту Мінцифри продовжує громадське обговорення до 10 липня 2026 року включно.

Повний текст законопроекту доступний за посиланням.

Ми будуємо цифрову державу, де неможливо приховати корупцію, бо кожен крок залишає цифровий слід. Цей законопроєкт — про євроінтеграцію, впорядкування процесів та розширення відкритості, а не про її згортання. Запрошуємо до конструктивного обговорення та аналізу документа без маніпуляцій.